апеляція
АПЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою.
І почав [Кирило Іванович] розказувати, що як секретар з одного зідрав.., а потім і з противника взяв за те, що написав апеляцію (Панас Мирний);
Подати апеляцію до Конституційного Суду;
* Образно. Це було сказано надміру ввічливо, але так, що ніяких апеляцій не припускало (Іван Ле).
2. Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.
– Ну, а те, що все це треба тримати в найсуворішій таємниці, ясно само собою. Ні слова нікому! – Кузнецов звернувся до Супрун: – Ніяких апеляцій до комітету (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)