апеляція
АПЕЛЯ́ЦІЯ, ї. ж.
1. юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою.
І почав [Кирило Іванович] розказувати, що як секретар з одного зідрав.., а потім і з противника взяв за те, що написав апеляцію (Мирний, І, 1954, 160);
За виключеними із партії зберігається право в двомісячний строк подати апеляцію (Статут КПРС, 1961, 9);
*Образно. Це було сказано надміру ввічливо, але так, що ніяких апеляцій не припускало (Ле, Міжгір’я, 1953, 102).
2. Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.
— Ну, а те, що все це треба тримати в найсуворішій таємниці, ясно само собою. Ні слова нікому! — Кузнецов звернувся до Супрун: — Ніяких апеляцій до комітету (Головко, II, 1957, 470).
Словник української мови (СУМ-11)