апендикс
АПЕ́НДИКС, а, ч., анат. Червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин.
— Розумієте, Олександре Даниловичу, кладуть хворого з паховою грижею, а я ледве за апендикс його не взявся (Ле, Міжгір’я, 1953, 387).
Словник української мови (СУМ-11)