апендикс
АПЕ́НДИКС, а, ч.
1. анат. Червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин.
– Розумієте, Олександре Даниловичу, кладуть хворого з паховою грижею, а я ледве за апендикс його не взявся (Іван Ле).
2. техн. Рукавоподібний паросток, яким кінчається знизу дирижабль або аеростат.
3. перен. Те, що є додатком до чого-небудь основного, відхиленням від нього.
Передбачаю, що племена, відтиснуті європейськими антропологами у апендикси еволюції, ще продемонструють нам свої дивовижні можливості (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)