апологетика
АПОЛОГЕ́ТИКА, и, ж.
1. Галузь богослов'я, що захищає догми християнської релігії.
Протягом VI століття було вироблено ще одну модель середньовічної культури, яка спиралася на колишні контркультурні інтенції християнської апологетики (з наук. літ.).
2. перен. Упереджений захист, надмірне вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін.
Апологетика європейського модернізму – наша згуба (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)