1. Словник української мови у 20 томах

апологетика

АПОЛОГЕ́ТИКА, и, ж.

1. Галузь богослов'я, що захищає догми християнської релігії.

Протягом VI століття було вироблено ще одну модель середньовічної культури, яка спиралася на колишні контркультурні інтенції християнської апологетики (з наук. літ.).

2. перен. Упереджений захист, надмірне вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін.

Апологетика європейського модернізму – наша згуба (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апологетика — апологе́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. апологетика — (від грецьк. apologetigus — захисний) безмірне тенденційне вихваляння чого-небудь або кого-небудь Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. апологетика — -и, ж. 1》 Галузь богослов'я, що захищає догми християнської релігії. 2》 перен. Захист, вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. апологетика — Апологе́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. апологетика — АПОЛОГЕ́ТИКА, и, ж. 1. Галузь богослов’я, що захищає догми християнської релігії. 2. перен. Захист, вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін. Словник української мови в 11 томах