апостол
АПО́СТОЛ, а, ч.
1. бібл. Повноважний посланець, якому Ісус Христос доручив проповідувати Своє вчення.
А коли настав день, покликав Він [Ісус Христос] учнів Своїх і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Апостоли з великою силою свідчили про Воскресіння Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// (з великої літери). Найменування Ісуса Христа.
Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. чого, перен., книжн. Визначний послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї і т. ін.
І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко);
О. Островський – великий апостол життєвої правди, простоти (з наук.-попул. літ.).
3. (з великої літери). Церковна книга, що містить “Діяння апостолів” та “Послання апостолів”.
Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі перший раз читав Апостола в церкві (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)