апостроф
АПО́СТРО́Ф, а, ч.
Знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після приголосного перед йотованим для позначення твердої вимови приголосного, а також на місці пропущеного голосного.
Щоб уникнути збігу двох голосних, у своїй фразі “Всіх панів до 'дної ями” П. Тичина замість другого “о” використовує апостроф (з наук. літ.);
Апостроф в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)