аптекар
АПТЕ́КАР, я, ч.
Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт.
До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (О. Кобилянська);
При багатьох монастирях ще в XVII ст. були лікарі й аптекарі і навіть лікарні (з навч. літ.);
// Власник аптеки.
Перша приватна аптека в Києві була відкрита в 1728 році аптекарем Бунге (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)