аптекар
АПТЕ́КАР, я, ч. Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт.
До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Коб., III, 1956, 468);
При багатьох монастирях ще в XVII ст. були лікарі й аптекарі і навіть лікарні (Шк. гігієна, 1954, 17);
// Власник аптеки.
Перша приватна аптека в Києві була відкрита в 1728 році аптекарем Бунче (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 21).
Словник української мови (СУМ-11)