арбалет
АРБАЛЕ́Т, а, ч.
1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каменів і т. ін.; самостріл.
Арбалет у нього в руках. Стріли з сагайдаком – теж. Зарядив арбалет стрілою. Треба спробувати, як стріляє (С. Тельнюк);
У XV–XVII століттях, коли населення Києва не раз захищало своє місто від литовських та польських феодалів, на гербі Києва з'являється арбалет (із журн.).
2. Рушниця для полювання під водою.
Випадково пощастило дістати підводну рушницю – арбалет (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)