арена
АРЕ́НА, и, ж.
1. У давньоримському цирку – посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання і т. ін.
Другий день Реве арена. На арені Лідійський золотий пісок Покрився пурпуром червоним, В болото крові замісивсь (Т. Шевченко);
На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени (Леся Українка).
2. Круглий майданчик посередині цирку, де виступають артисти.
На арену вискочили два рудих клоуни (О. Донченко);
Люди різного віку і найрізноманітніших професій люблять життєрадісне мистецтво цирку, гаряче аплодують чудовим майстрам арени, що демонструють відвагу, витримку і мужність (з газ.).
3. перен. Місце, де відбувається яка-небудь дія, подія.
Дніпро димів, як пожарище. Він нагадував арену фантастичної битви (Яків Баш);
Спортивна арена.
4. чого і яка, перен. Галузь, поле діяльності.
М. П. Старицький свідомо обрав театр ареною своєї громадської і мистецької діяльності (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)