аристократизм
АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, ч.
Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється у зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості.
Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (І. Нечуй-Левицький);
Господар неприховано хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Іван Ле);
// Благородство, шляхетність.
Витонченість, артистичність та аристократизм ніколи не залишали Ю. В. Шумського (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)