аристократизм

АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості.

Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (Н.-Лев., II, 1956, 96);

Господар неприхована хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 162);

// Благородство, шляхетність.

Витонченість, артистичність та аристократизм не залишали його [Ю. В. Шумського] (Моє життя в мист., 1955, 39).

Значення в інших словниках

1. аристократизм — аристократи́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аристократизм — -у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. || Благородство, шляхетність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аристократизм — АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється у зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (І.  Словник української мови у 20 томах
4. аристократизм — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови
5. аристократизм — Аристократи́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)