аристократизм
АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості.
Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (Н.-Лев., II, 1956, 96);
Господар неприхована хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 162);
// Благородство, шляхетність.
Витонченість, артистичність та аристократизм не залишали його [Ю. В. Шумського] (Моє життя в мист., 1955, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аристократизм — аристократи́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аристократизм — -у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. || Благородство, шляхетність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аристократизм — АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється у зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (І. Словник української мови у 20 томах
- аристократизм — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). Словник синонімів української мови
- аристократизм — Аристократи́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)