аристократ
АРИСТОКРА́Т, а, ч.
1. Той, хто належить до аристократії (у 2 знач.).
А в Римі свято. Велике свято! .. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко);
– Останній бал в княгині зрівняється з балами .. вищих і багатших варшавських аристократів, – промовила Теодозя (І. Нечуй-Левицький);
Вільне населення Аттики поділялося на аристократів (знать) і простий народ – демос (з навч. літ.);
// Той, хто своїм благородством, витонченістю поводження і т. ін. схожий на представника аристократії.
Стрункий, високий, пещений .. отець сімейства і пан учитель малювання [Федот Ткаченко] зробився схожим на аристократа. Поважні жести, мова (Василь Шевчук).
2. Особа, що належить до духовної або інтелектуальної еліти суспільства.
◇ (1) Аристокра́т ду́ху – інтелектуальна людина, справжній шанувальник прекрасного, який є виразником совісті, гідності й честі.
Непоборима сила тягнула мене до його [нього], до спокійного, до вірного, до “аристократа духу” (О. Кобилянська);
Люди вищої інтелектуальної праці, аристократи духу, вибрані натури, генії краси, життя й знання, – ці люди простягають свої руки й пропонують їх на тяжку, чорну, брудну роботу (В. Винниченко);
Тепер час відроджувати в собі аристократів духу, час повірити, що майбутнє нашої цивілізації – за цивілізацією істинних інтелігентів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)