артикуляція
АРТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.
Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука; положення мовних органів при вимові такого звука.
Дифтонги – це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (з наук. літ.);
Роботу над дикцією слід починати з вироблення правильної артикуляції (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)