Значення в інших словниках
-
артикуляція —
[артиекул’ац'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
-
артикуляція —
(лат. articulatio — розчленування, від articulo — членувати, розчленовано вимовляти) — 1. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. Існує три види...
Словник-довідник музичних термінів
-
артикуляція —
-ї, ж. 1》 лінгв. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів за вимови такого звука. Артикуляція мовлення — виразність вимови, членороздільність мовлення, виразне вимовляння слів. 2》 муз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
артикуляція —
АРТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука; положення мовних органів при вимові такого звука. Дифтонги – це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
артикуляція —
артикуля́ція (від лат. articulatio – розчленування) 1. Дія мовного апарата, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки; виразність вимови. 2. Зчленування кісток, суглоб. 3. Спосіб виконання послідовного ряду звуків на інструменті чи голосом. 4. тех.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
артикуляція —
Спосіб виконання послідовності звуків голосом або на інструменті, напр., легато (поєднуючи звуки), стаккато (відриваючи), арко (потираючи струни смичком), піццікато (смикаючи струни пальцем).
Універсальний словник-енциклопедія
-
артикуляція —
Артикуля́ція, -ції, -цією; -ля́ції, -цій
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
артикуляція —
АРТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів при вимові такого звука. Роботу над дикцією слід починати з.. вироблення вірної артикуляції (Худ. чит..
Словник української мови в 11 томах