асистент

АСИСТЕ́НТ, а, ч.

1. Помічник спеціаліста (лікаря, режисера та ін.) в тій чи іншій роботі.

Коли прийшов Мартинов, асистенти [хірурга] готувалися до операції (О. Донченко);

Зараз почнеться сцена, перед написанням якої хочеться звернутись до художників, операторів, асистентів, освітлювачів, – до всіх, хто повинен розділити зі мною складний труд створення картини (О. Довженко);

Професор дотепер керував моєю працею. Я був у нього за асистента (Ю. Шовкопляс).

2. Нижча посада викладача у вищих навчальних закладах, а також особа, що обіймає цю посаду.

Після навчання в університеті він обійняв посаду асистента при кафедрі ботаніки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. асистент — асисте́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. асистент — (лікаря) помічник, помагач, спомагач; (у виші) викладач-помічник.  Словник синонімів Караванського
3. асистент — Помічник, поручник  Словник чужослів Павло Штепа
4. асистент — [асиестент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. асистент — -а, ч. 1》 Помічник професора, лікаря та ін. у тій чи іншій роботі. 2》 Нижча посада викладача у вищих навчальних закладах, а також особа, що обіймає цю посаду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. асистент — асисте́нт [від лат. assistens (assistentis) – присутній, помічник] 1. Помічник спеціаліста (професора, лікаря, режисера, екзаменатора). 2. У вузах СРСР штатна посада на кафедрі; перше наукове звання. 3. Помічник прапороносця.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. асистент — 1. посада в наукових установах і вузах, на яку призначають випускників вищих шкіл з професійним ступенем магістра, інженера чи лікаря; 2. помічник, напр., хірурга, який виконує операцію.  Універсальний словник-енциклопедія
8. асистент — ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад).  Словник синонімів української мови
9. асистент — Асисте́нт, -та; -те́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. асистент — АСИСТЕ́НТ, а, ч. 1. Помічник професора, лікаря та ін. в тій чи іншій роботі. А професор дотепер керував моєю працею. Я був у нього за асистента (Шовк., Інженери, 1956, 120); Коли прийшов Мартинов, асистенти [хірурга] готувалися до операції (Донч.  Словник української мови в 11 томах
11. асистент — рос. ассистент (від латин. assistens (assistentis) — присутній, помічник) — 1. Помічник спеціаліста (професора, доцента, лікаря, екзаменатора). 2. У вузах — штатна посада на кафедрі; перше наукове звання.  Eкономічна енциклопедія