аскетизм
АСКЕТИ́ЗМ, у, ч.
1. Релігійно-етичне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя, відлюдництва й “умертвіння плоті” для досягнення моральної досконалості.
Йому абсолютно чужі релігійний аскетизм чи яке-небудь інше спотворене розуміння громадянського обов'язку (з наук. літ.).
2. перен. Надзвичайно суворий спосіб життя з відмовою від життєвих благ.
Батько оповідав сю притчу жартом. Аскетизм, що лежить у її основі, був зовсім чужий його вдачі (І. Франко);
І. Кочерга у деяких п'єсах наділяє героїв рисами невиправданого аскетизму й самозречення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)