асонанс
АСОНА́НС, у, ч., літ.
Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.
М. Т. Рильський користується таким засобом художнього впливу, як звукопис. Його поетика має зразки чудових асонансів та алітерацій (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)