асонанс
АСОНА́НС, а, ч., поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.
Користується Рильський і таким засобом художнього впливу, як звукопис. Його поетика має зразки чудових асонансів та алітерацій (Криж., М. Рильський, 1960, 189).
Словник української мови (СУМ-11)