афішування
АФІШУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. афішува́ти.
– Віра – це не прилюдне афішування, не биття поклонів, ні. Бог присутній у твоєму серці (Р. Федорів);
Ніколи вона не соромиться спитати, коли чого не розуміє або не знає. Одразу видно: цікавиться не для афішування своєї жадоби знань, допитливості або навіть просто задля світської балаканини, – а справді хоче багато знати (О. Іваненко);
Для авангардизму характерне безапеляційне заперечення традиції, афішування епатажу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)