ахнути
А́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до а́хати.
Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (І. Франко);
Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (З. Тулуб).
2. Вистрілити.
Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні (Ю. Яновський);
Несподівано чорнолісся сухо ахнуло одним і другим пострілом (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)