багатенько
БАГАТЕ́НЬКО, присл., розм.
Досить багато.
Раз, увечері, зійшлися [офіцери].., і багатенько їх (Г. Квітка-Основ'яненко);
А коней під повітками стояло багатенько, не одна сотня (П. Панч);
У мене назбиралося багатенько книжок (О. Іваненко);
Багатенько поганського люду зібрав султан проти мене (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)