багатенько
БАГАТЕ́НЬКО, присл., розм. Досить багато.
Раз, увечері, зійшлися [офіцери].., і багатенько їх (Кв.-Осн., II, 1956, 455);
А коней під повітками стояло багатенько. не одна сотня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 234).
Словник української мови (СУМ-11)