багатир
БАГАТИ́Р, я́, ч., розм.
Те саме, що бага́ч.
Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок (Л. Глібов);
Земля для всіх. А хто її має? А хто ж її має? Пан, багатир... (М. Коцюбинський);
[Робітники:] – От яке наше життя! – От до чого доводять нас багатирі! (Я. Мамонтов).
Словник української мови (СУМ-20)