багатир
БАГАТИ́Р, я́, ч., розм. Те саме, що бага́ч.
Он двір стоїть багатиря гладкого. Неначе городок (Гл., Вибр., 1957, 173);
Земля для всіх. А хто її має? А хто ж її має? Пан, багатир… (Коцюб., II, 1955, 71);
[Робітники:] — От яке наше життя! — От до чого доводять нас багатирі! (Мам., Тв., 1962, 81).
Словник української мови (СУМ-11)