багацько

БАГА́ЦЬКО, присл. і в знач. числ., розм.

1. Те саме, що бага́то 2.

Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І. Котляревський);

– Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Марко Вовчок);

Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Леся Українка);

Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (А. Головко);

// у знач. пред.

– У нього усього є багацько (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.

Марія думала, що вона багацько краща за Василину (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. багацько — бага́цько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. багацько — присл., розм. 1》 Те саме, що багато 2). || у знач. присудк. сл. 2》 у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. багацько — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. багацько — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. багацько — Бага́цько, присл. = бага́то  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. багацько — БАГА́ЦЬКО, присл., розм. 1. Те саме, що бага́то 2. — Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Вовчок, І, 1955, 16); Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. багацько — Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244.  Словник української мови Грінченка