багацький
БАГА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до бага́ч.
Його Палагна була з багацького роду (М. Коцюбинський);
[Антей:] Сестра моя й без посагу цінніша від всіх багацьких дочок (Леся Українка);
Звичайно, не кепсько було б віддати Парасочку за багацького сина. Але ті багацькі синки самі шукають наречених з багатим посагом (Ю. Мушкетик);
// Належний багачеві, багачам.
Перед ним [гетьманом] гайок. За ним село i селянська хата, в котрій від кількох днів має свою квартиру. Звичайна, навiть не багацька хата (Б. Лепкий);
Ходить [Іван] по панських фільварках та багацьких маєтках, шукає роботи, а її немає (С. Чорнобривець);
Коли своїм коханням поступився заради грошей і багацьких нив, чи ти тоді од мене одступився, чи сам себе навіки одманив? (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)