багацький
БАГА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до бага́ч.
Його Палагна була з багацького роду (Коцюб., II, 1955, 332);
[Антей:] Сестра моя й без посагу цінніша від всіх багацьких дочок (Л. Укр., III, 1952, 420);
// Належний багачеві, багачам.
Ходить [Іван] по панських фільварках та багацьких маєтках, шукає роботи, а її немає (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10).
Словник української мови (СУМ-11)