багацько

БАГА́ЦЬКО, присл., розм.

1. Те саме, що бага́то 2.

— Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Вовчок, І, 1955, 16);

Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Л. Укр., V, 1956, 7);

Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Головко, II, 1957, 90);

// у знач. присудк. сл.

— У нього усього є багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 488);

Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати. Яких було багацько див! (Котл., І, 1952, 135).

2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.

Марія думала, що вона багацько краща за Василину (Н.-Лев., II, 1956, 134).

Значення в інших словниках

1. багацько — бага́цько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. багацько — присл., розм. 1》 Те саме, що багато 2). || у знач. присудк. сл. 2》 у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. багацько — БАГА́ЦЬКО, присл. і в знач. числ., розм. 1. Те саме, що бага́то 2. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І. Котляревський); – Доню моя мила, доню моя люба!...  Словник української мови у 20 томах
4. багацько — див. багато  Словник синонімів Вусика
5. багацько — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. багацько — Бага́цько, присл. = бага́то  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. багацько — Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244.  Словник української мови Грінченка