багач
БАГА́Ч, а́, ч. Той, хто має багатство (в 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк.
Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Вовчок, І, 1955, 358);
— Бачив я: Багач в дворі препишнім проживає У злоті, сріблі, розкоші (Фр., XIII, 1954, 32);
Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим трудом (Укр.. присл..,1955,4).
Словник української мови (СУМ-11)