(той, хто має багатство) багатир, багатій, у знач.ім. багатий, заст. дука, підсил. крез.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
багач —
бага́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
багач —
див. БАГАТИР
Словник синонімів Караванського
багач —
Дука, дукар, дукарка, дукач, глитай, заможний, куркуль, маєтний, статечний, статний, худібний, див. буржуй, товстосум
Словник чужослів Павло Штепа
багач —
-а, ч. Той, хто має багатство (у 1 знач.); багата людина, багатій; прот. бідняк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
багач —
БАГА́Ч, а́, ч. Той, хто має багатство (у 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк. Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
багач —
Багач гроші збирає, а чорт калитку шиє. Багач примножує своє багатство, яке його діти потім розтринькають. Багач дуже загрібає, бо в сьому і му не знає. Багатий багатіє, хоч і не має знань. Багач їсть калач, а бідний і хліба не має.
Приповідки або українсько-народня філософія
багач —
БАГА́Ч, а́, ч. Той, хто має багатство (в 1 знач.); багата людина, багатій; протилежне бідняк. Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Вовчок, І, 1955, 358); — Бачив...
Словник української мови в 11 томах
багач —
Багач, -ча м. Богачъ. Прийшов багач, прийшов дукач та в порога став, із нашої голотоньки сміяться почав. Рудч. Чп. 107. Багач великий, Данило Гурч. Він таки з козаків був, та жив собі паном, мав свій хутір і степи й поле. МВ. І. 151.
Словник української мови Грінченка