багнюка
БАГНЮ́КА, и, ж.
Збільш. до багно́ 1, 2.
Ріки й озера каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Панас Мирний);
Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (А. Шиян);
Ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)