бадьоритися
БАДЬОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок.
Намагатися триматися бадьоро, мати бадьорий вигляд.
А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться (Т. Шевченко);
На них [возах] сиділи дядьки, одні з них бадьорилися, перемовлялися між собою, інші, обіпершись ногами об війя, куняли, зморені сном (Григорій Тютюнник);
Я бадьорився, намагався розігнати туман смутку, що горнув мені душу, а все марно (Я. Гримайло);
// Триматися по-молодецькому.
Дід Корній – значно старіший. Йому вже за шістдесят. Але він ще бадьориться (В. Козаченко);
* Образно. Хата хоч стара була, та як полагодив був Остап, .. то вона мов і бадьорилася (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)