бадьоро
БАДЬО́РО.
Присл. до бадьо́рий.
Дарка співала .. так бадьоро, голосно, завзято (Леся Українка);
Усім нам ця прогулянка була приємна, почували ми себе бадьоро (М. Трублаїні);
* Образно. Свіжий сніжок .. бадьоро рипів під ногами (С. Добровольський);
// у знач. пред. Про наявність бадьорого настрою.
Рушаю далі – тепер бадьоріше. Тепер є певність. Я скоро побачу панну Анелю (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)