бадьорість
БАДЬО́РІСТЬ, рості, ж.
Стан за знач. бадьо́рий.
Тільки чорні блискучі очі надавали бадьорість і енергію видові і всій його постаті (І. Нечуй-Левицький);
Свіжа вода повертала йому [бійцеві] бадьорість і веселий настрій (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)