бадьорість
БАДЬО́РІСТЬ, рості, ж. Стан за знач. бадьо́рий.
Тільки чорні блискучі очі надавали бадьорість і енергію видові і всій його постаті (Н.-Лев., III, 1956, 40);
Свіжа вода повертала йому [бійцеві] бадьорість і веселий настрій (Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Словник української мови (СУМ-11)