байстрючка
БАЙСТРЮ́ЧКА, ж., заст., зневажл.
Позашлюбна дочка.
Вiдколи парубкував, тiльки одна дiвчина й припала йому була трохи до вподоби – то була вбога сирота, байстрючка, наймичка Левантина, тиха, боязка i нiжно-гарна (Б. Грінченко);
Скрутне настало для Єльки життя. Бригадирова проходу не давала. До клубу не показуйсь – викляне, обкидає багном привселюдно: – Байстрючка! .. Оце вас такого в школі вчили? Як чоловіків чужих відбивати? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)