байстрючок
БАЙСТРЮЧО́К, чка́, ч., заст., зневажл.
Зменш. до байстрю́к.
– Ти, небого, не журися, бо як уродиш файного байстрючка, то маєш силу, тебе, бідну, і так ніхто не возьме, а він виросте дужий на твоїх грішних руках (В. Стефаник);
– А де ж твій байстрючок? .. – Цить, гаде! – вирвалося в Марійки. – Не смій про це! (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)