байстря
БАЙСТРЯ́, я́ти, с., заст., зневажл.
Позашлюбна дитина.
– А я, неначе навісна, .. З байстрям розхристана бреду. Сміються люди надо мною, Зовуть покриткою, дурною (Т. Шевченко);
Вона хоч ласку чию бачила?.. Без батька, без матері, байстря... живе тут собі з милості (В. Винниченко);
Вона .. висварила Марту, що Марта має привести байстря. Так їй і треба. Але від кого та дитина? (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)