балабан
БАЛАБА́Н¹, у, ч.
Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих із суцвіттями білих квіток.
По дорозі до хати дядько зірвав кілька квіточок браток [братків], балабану і заніс їх тітці (М. Коцюбинський);
– Воду в глечику треба тримати до весни .. Коли ж .. бджоли гарненько облетяться, на цій воді треба зварити їм мед і зілля: роївник, матошник [маточник], ракова шийка, балабан (М. Стельмах).
БАЛАБА́Н², БАЛОБА́Н, а, ч.
Великий хижий птах родини соколових сірувато-бурого забарвлення з білими плямистими грудьми.
Назву “балабан” для різновиду сокола наводить у своєму словнику Б. Грінченко (з наук. літ.);
На Керченському півострові гніздяться такі червонокнижні види птахів, як дрофа, степовий журавель, балобан, чорноголова вівсянка та інші (з наук. літ.);
Сапсан відносно невеликий за розмірами та масою, а отже, має вищий рівень обміну речовин, ніж кречет чи балобан (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)