балабан
БАЛАБА́Н¹, у, ч. Трав’яниста рослина з суцвіттями білих квіток.
По дорозі до хати дядько зірвав кілька квіточок браток, балабану і заніс їх тітці (Коцюб., І, 1955, 463);
— Воду в глечику треба тримати до весни.. Коли ж.. бджоли гарненько облетяться, на цій воді треба зварити їм мед і зілля роївник, матошник [маточник], ракова шийка, балабан (Стельмах, II, 1962, 79).
БАЛАБА́Н², а, ч. Птах родини соколових.
Словник української мови (СУМ-11)