балабайка
БАЛАБА́ЙКА, и, ж., діал. Балалайка.
Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Мирний, II, 1954, 194);
Молодий боєць уже не в силі був розплутати — існує перед ним сонце, обриси недалекого міста, бренькіт балабайки.. чи це він все ще снить (Сміл., Зустрічі, 1936, 7).
Словник української мови (СУМ-11)