балада
БАЛА́ДА, и, ж.
1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему.
Поет написав би, може, баладу, може, поему, може, пісню... А моя зброя – сміх! Я глузую, кепкую, а частенько просто собі усміхаюсь (О. Вишня);
Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують риси і епосу, і лірики (з наук. літ.).
2. Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента.
[Річард:] Забув слова, а голос пам'ятаю, – бувало часто батенько співав... А мати ненавиділа балади... (Леся Українка);
Охрипло, слабовито Співав він, – а таких зворушливих балад Я ні від кого вже не чув (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)