балада
БАЛА́ДА, и, ж.
1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему.
Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 150).
2. Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента.
[Річард:] Забув слова, а голос пам’ятаю, — бувало часто батенько співав… А мати ненавиділа балади… (Л. Укр., III, 1952, 102);
Охрипло, слабовито Співав він, — а таких зворушливих балад Я ні від кого вже не чув (Рильський, Поеми, 1957, 215).
Словник української мови (СУМ-11)