балагурити
БАЛАГУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм., рідко. Говорити, розмовляти про щось весело, дотепно, пересипаючи мову жартами.
Щось балагурили довгенько (Котл., І, 1952, 146);
Вони, сидячи на порожній бочці, балагурили далі (Фр., III, 1950, 172);
— Час дорогий… ніколи тут балагурити… (Чендей, Поєдинок, 1962, 38).
Словник української мови (СУМ-11)