балансир
БАЛАНСИ́Р, а, ч.
1. Довга жердина, за допомогою якої акробат-танцівник на канаті зберігає рівновагу.
Номер з балансирами особливо сподобався мені (з газ.).
2. техн. Важіль у машині, признач. для передачі руху поршня або для рівномірного розподілу ваги;
// Головний регулятор, який замінює маятник у механізмі годинника.
Годинниковий балансир.
Словник української мови (СУМ-20)