балансир
БАЛАНСИ́Р, а, ч.
1. Довга жердина, за допомогою якої акробат-танцівник на канаті зберігає рівновагу.
2. Важіль у машині, що служить для передачі руху поршня або для рівномірного розподілу ваги;
// Головний регулятор, який замінює маятник у механізмі годинника.
Словник української мови (СУМ-11)